НБА 28 червня 2025, 12:50 | Оновлено 28 червня 2025, 15:12 1331 0
«Думав, що мимо – аж тут – знайоме прізвище». Борис Шульга про – драфт НБА
Батько Максима Шульги поділився емоціями від драфту НБА
28 червня 2025, 12:50 | Оновлено 28 червня 2025, 15:12 1331 0
Getty Images/Global Images Ukraine. Максим Шульга
Після того, як Максим Шульга був обраний на драфті НБА, кореспондент Sport.ua зв’язався з Борисом Шульгою – батьком Максима, в недавньому минулому одним з найкращих баскетбольних суддів України.
– Коли в кінці драфту залишалося лише декілька номерів, то подумав – мабуть таки мимо, – розпочав розмову Борис. – А потім чую – знайоме прізвище, з’являється строка, відеоролик з Максимом. Це було яскраво, щось неймовірне!
Потім набрав Максима, привітав його. Звісно, він був щасливий. Він не був в Нью-Йорку на процедурі драфту, дивився по телебаченню зі своїм агентством.
– Щось питали про перспективи підписання контракту?
– На цю тему поки не говорили – не до цього було. Ще буде час, хай емоції вщухнуть. Але мабуть таки він буде грати в Літній лізі НБА – вона розпочинається зовсім скоро. Ще є певні організаційні моменти – йому треба і переїхати на нове місце. Бо до цього він жив в Річмонді, де навчався в університеті.
Взагалі, це дійсно трудове досягнення. Якщо дивитися з позиції розігруючого, то зазвичай, щоб зацікавити скаутів, треба бути зростом під 2 метри. А з позиції захисника – це ще більш непросто.
Читайте також: Шульга став десятим українцем на драфті НБА
– Які взагалі були очікування від драфту?
– Ну, у порівнянні з ситуацією по ходу сезону, шанси на вибір виросли. Проте конкретно щось сказати було важко. На ігри Максима приїжджали скаути, було якесь спілкування. В принципі ці всі мок-драфти на таких речах і ґрунтуються: спочатку просто статистика гравця, далі якісь інсайди, спілкування зі скаутами, інтерес зі сторони команд до гравців.
Так, Максим був в попередніх рейтингах, але насправді він не очікував, що зрештою потрапить на драфт-комбайн (захід, що передує драфту; на ньому відбувається перегляд претендентів на вибір за декількома аспектами – прим. М.А.). Адже для того, щоб прийшло запрошення, то за гравця має «проголосувати» мінімум 10 команд. Тому він і його агенти планували показатися на додатковому міні-таборі для G-League.
І ось він потрапив на драфт-комбайн, це вже було дуже круто. І за тими параметрами, які там переглядалися – біг, стрибки, кидки – все нормально пройшло. А стосовно ігор, які вони там проводили, то Макс розповідав, що акцент робиться на виконавців з сильних конференцій (Atlantic-10 Шульги – лише в третьому ешелоні неофіційного рейтингу). Тому під час спарингів на його позицію тренери навіть нічого не малювали. Ясно, що показати себе, коли тебе навіть не має в ігровій схемі дуже важко. До речі, я дивився декілька матчів, і там було одразу видно, що і як грають.
А після драфт-комбайну читав відгуки – і Макс якраз потрапив в число тих, отримав негатив. Зрозуміло, що це було пов’язано з ігровими елементами. Але враховуючи згадані моменти, розумієш, що такі висновки дуже суб’єктивні, відірвані від реальності. І, мабуть, на них не треба сильно звертати увагу. А от що можна зробити, так це подивитися фінальні результати драфту і порівняти їх з прогнозами. І звідси зробити висновки, хто на чому ґрунтувався. Чи це було зроблено заради збільшення читацької аудиторії: взяв, переставив когось кудись, привернув цим увагу, – а люди далі думають, що він «щось таке» знає.
Getty Images/Global Images Ukraine. Максим Шульга (з м’ячем)
– До певного моменти, поки не прийшли успіхи в студентському баскетболі, вашого сина не дуже добре знали в Україні. Саме через те, що він рано поїхав на навчання. Розкажіть, як складався його шлях.
– Максим не дуже хотів займатися баскетбол – його в нашій родині і так вистачало (дід Максима по материнській лінії – відомий в минулому суддя, комісар ФІБА, функціонер ФБУ Борис Сосновський – прим. М.А.). Він хотів грати в футбол, але там не вийшло – все ж таки він високий був. Потім пішов грати в теніс – теж не пішло. Ну, я і запропонував спробувати себе в баскетболі. Саме запропонував, бо розумів, що змушувати дитину не можна. Ми записали Максима в секцію до тренерки Лесі Андріївни Полуяхтової. Вона зробила дуже багато – те, що має робити дитячий тренер, привила любов до гри. Але подальшого росту не могло бути без конкуренції, без того, щоб грати з більш сильнішими суперниками. Тому ми почали розглядати варіанти поїхати в іншу країну.
Були в Сербії на літніх таборах. Але зрештою вибрали Іспанію, бо я вважаю, що там людські стосунки в середині цієї сфери краще, ніж в Сербії. Плюс в Іспанії є таке правило, що якщо дитина три роки до 17-и грає в юнацьких змаганнях, то тоді вона не буде вважатися іноземцем у дорослих турнірах. Я подумав, що ця опція теж була б доречною.
І от Максим спочатку поїхав в Леон, а потім прийшов час рухатися далі – і він переїхав в школу в Торрелодонесі, біля Мадрида.
Після закінчення школи у нас були плани їхати в Америку і вступати в якийсь університет. Були якісь варіанти, але після юніорського чемпіонату (до 18 років) нам надійшли конкретні пропозиції. Так Максим і опинився в Юті. Тим більше вони були достатньо серйозно налаштовані.
– В цьому році у сина зі збірною мабуть вже не вийде?
– Я знаю, що йому дзвонив Айнарс Багатскіс, Максим висловив готовність допомогти цього літа. Звісно якщо буде можливість, адже тепер він вже особливо і не належить сам собі. Перший рік – це період становлення. Тим більше, що в «штатах» літо – це час для тренувань. І студентському баскетболі, і в НБА.
Але мені здається, що Швейцарію і Словаччину наші мають обігрувати за будь-якої ситуації. Хоча я розумію бажання Айнарса зібрати найсильніший склад – він тренер і йому потрібен результат.
Максим АНАНЬЄВСЬКИЙ
